 Вареники "на зубах" українців із самого дитинства, а 9 із 10 їдоків назвуть вареники своєю улюбленою їжею. Гречкосій, який своїм потом кропив хлібну нивку, взагалі-то за столом не вередує. Але трапляється, що й на нього находить. Раптом бідоласі серед тижня забажається... Ні, не пташиного молока і навіть не марцепанів, а звичайнісіньких вареників. "Захотілось" вареників, власними руками приготовленими, і моїм семикласникам. Тому перед написанням письмового твору-опису процесу праці за власним спостереженням обрали тему "Як приготувати українські варенички", згодилися, правда, не тільки бути спостерігачами, а за маминими рецептами самим приготувати цю українську страву. Вийшло справжнє свято...  "Вареники - досить примхливі і легкоранимі створіння. Щоб не подряати ніжну тістяну шкірку, їх краще накладати дерев'яною ложкою", - радить учениця Марчук Тетянка, - і додає: "Вареники панами на всю губу почуваються посеред столу в полив'яному полумиску".Визитівка України - вареники, Божі хваленики, не кожен їх варить, але кожен хвалить, а їх назва символізує достаток, багатство та плодючість. Тетянка частувала своїх суворих експертів та однокласників власно приготованими вареничками з вишнями. Миттєво "зникли" вони зі столу.  Душу вареника можна пізнати, тільки розкусивши його. Цікавилися "душею вареників" із великим задоволенням запрошені прискіпливі та вимогливі гості, так звані експерти - учитель української мови та літератури Волошин М.В. та бібліотекар школи Конашук Н.Г.
Матеріал підготувала вчитель укр. мови та літ. Кедровська Л.М. |
